пастівник
ПАСТІВНИ́К, а́, ч., діал.
Пасовище.
Паслася [корова] на пастівнику одинцем на яких п'ятдесят кроків від решти худоби, зараз біля конюшини (Л. Мартович);
Коли не блукав [хлопчик] десь за коровою в лісі чи з гусьми на пастівнику, то сидьма сидів у кузні (П. Колесник);
Допитався про все за селом у пастухів. Левада, яку я стеріг, була раніше громадським пастівником (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)