пастівник
ПАСТІВНИ́К, а́, ч., діал. Пасовище.
Паслася [корова] на пастівнику одинцем на яких п’ятдесят кроків від решти худоби, зараз біля конюшини (Март., Тв., 1954, 248);
Коли не блукав [хлопчик] десь за коровою в лісі чи з гусьми на пастівнику, то сидьма сидів у кузні (Кол., Терен.., 1959, 8).
Словник української мови (СУМ-11)