патріарх
ПАТРІА́РХ, а, ч.
1. Глава роду за родового ладу.
Багатий досвідом життя й знанням людей та обставин, Захар Беркут був правдивим образом тих давніх патріархів, батьків і провідників цілого народу, про яких говорять нам тисячолітні пісні та перекази (І. Франко).
2. перен. Найстарша, найбільш поважана людина в якому-небудь колективі.
– Високоповажане добродійство! Прошу підняти келехи за вельмишановного Олександра Максимовича, нашого сивого патріарха (М. Стельмах);
// кого, чого. Людина, яка є старшою і найвидатнішою в якій-небудь галузі діяльності.
І ти [Джамбул] тепер у нас – як патріарх народних поетів; як перший пропагандист і агітатор (П. Тичина);
* Образно. – Навіть такий могутній патріарх лісів, як дуб, і той не може обійтися без супутника... (М. Чабанівський).
3. церк. Найвищий титул перев. в православній церкві, а також особа, що має цей титул.
Патріарх входить у печеру до гроба господнього з пучком незасвічених свічок і молиться (І. Нечуй-Левицький);
Київський патріарх.
Словник української мови (СУМ-20)