пацюк
ПАЦЮ́К¹, а́, ч.
Шкідливий ссавець родини мишачих, значно більший за мишу, перев. з сірою шерстю і довгим лускатим хвостом; щур.
Щось луснуло, щось ворухнулося, щось десь заскребло. То миша скребеться чи пацюк? (Панас Мирний);
Пацюки володіють інстинктом заздалегідь відчувати катастрофу (М. Руденко);
З .. гризунів найбільш поширені нориці (звичайна та гуртова), миші (курганчикова, хатня) та сірий щур – пацюк (з наук. літ.);
* У порівн. – Ну, куркульня й завила. Як пацюки, ошкірились (М. Стельмах);
// перен., зневажл. Про людину лякливої, підлої вдачі.
– Нарада? – .. крикнув котрийсь з гурту солдатів .. – Так воювати можна! До переможного кінця! Тилові пацюки! (А. Головко).
ПАЦЮ́К², а́, ч., розм.
Те саме, що порося́.
Вже переносили цілого пацюка, вже почали носити курей, полотно, кожух новий, ані разу не вбираний, але Юрішко був невмолимий (Г. Хоткевич);
// перен., зневажл. Про товсту людину.
– Значить, тиловий годований пацюк – фельдфебель Готт – робить те, що треба.., пане полковнику? – гнівно звертався в думці Вебер до свого начальства (П. Автомонов).
Словник української мови (СУМ-20)