пацюк
ПАЦЮ́К¹, а́, ч. Шкідливий ссавець родини мишоподібних, значно більший за мишу, перев. з сірою шерстю і довгим лускатим хвостом; щур.
Щось луснуло, щось ворухнулося, щось десь заскребло. То миша скребеться чи пацюк? (Мирний, III, 1954, 161);
Пацюки володіють інстинктом заздалегідь відчувати катастрофу (Руд., Вітер.., 1958, 97);
З.. гризунів найбільш поширені нориці (звичайна та гуртова), миші (курганчикова, хатня) та сірий щур — пацюк (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 451);
*У порівн. — Ну, куркульня й завила. Як пацюки, ошкірились (Стельмах, II, 1962, 412);
// перен., зневажл. Про людину лякливої, підлої вдачі.
— Нарада? — ..крикнув котрийсь з гурту солдатів.. — Так воювати можна! До переможного кінця! Тилові пацюки! (Головко, II, 1957, 531).
ПАЦЮ́К², а́, ч., розм. Те саме, що порося́.
Вже переносили цілого пацюка, вже почали носити курей, полотно, кожух новий, ані разу не вбираний, але Юрішко був невмолимий (Хотк., II, 1966, 192);
// перен., зневажл. Про товсту людину.
— Значить, тиловий годований пацюк — фельдфебель Готт — робить те, що треба.., пане полковнику? — гнівно звертався в думці Вебер до свого начальства (Автом., Так народж. зорі, 1960, 102).
Словник української мови (СУМ-11)