педантично

ПЕДАНТИ́ЧНО.

Присл. до педанти́чний.

Ні, виходить сухо, педантично, книжно... Лілея моя, здається, я на сей раз втеряла [загубила] всякий дар слова (Леся Українка);

Закрившись у своїй педантично прибраній кімнатці, поринувши в книжки, виплекав він цю самопогорду, самовпевненість, і справді вірить у свою безпомилковість! (О. Іваненко);

Незручно і навіть трохи педантично повчав Булгаков адвоката (І. Кулик);

Вова Порада .. вступає до повітряної академії. Завів суворий розпис дня і педантично дотримується режиму... (О. Копиленко).

Значення в інших словниках

1. педантично — педанти́чно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. педантично — Присл. до педантичний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. педантично — ПЕДАНТИ́ЧНО. Присл. до педанти́чний. Ні, виходить сухо, педантично, книжно… Лілея моя, здається, я на сей раз втеряла всякий дар слова (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах