педантично

ПЕДАНТИ́ЧНО. Присл. до педанти́чний.

Ні, виходить сухо, педантично, книжно… Лілея моя, здається, я на сей раз втеряла всякий дар слова (Л. Укр., V, 1956, 345);

Закрившись у своїй педантично прибраній кімнатці, поринувши в книжки, виплекав він цю самопогорду, самовпевненість, і справді вірить у свою безпомилковість! (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 335);

Незручно і навіть трохи педантично повчав Булгаков адвоката (Кулик, Записки консула, 1958, 211);

Вова Порада.. вступає до повітряної академії. Завів суворий розпис дня і педантично дотримується режиму… (Коп., Тв., 1955, 382).

Значення в інших словниках

1. педантично — педанти́чно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. педантично — Присл. до педантичний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. педантично — ПЕДАНТИ́ЧНО. Присл. до педанти́чний. Ні, виходить сухо, педантично, книжно... Лілея моя, здається, я на сей раз втеряла [загубила] всякий дар слова (Леся Українка); Закрившись у своїй педантично прибраній кімнатці, поринувши в книжки...  Словник української мови у 20 томах