переблиск
ПЕРЕ́БЛИСК, у, ч., поет.
Блиск (у 1 знач.), що спалахує в різних місцях.
Поміж листям розлилися Переблиски вогняні (М. Рильський);
Я, глянувши в напівзамерзле скло [літака], грізне й барвисте, вгледіла видіння, переблиски вогнів у чорноті внизу (М. Бажан);
// перен. Миттєва дія.
Вона ж сама тепер, як трепетання вітру, як переблиск думки в пітьмі небуття, не стане її, а думка житиме, битиметься, злітатиме над усім сущим на невидимих крилах її страждань і чутливості її серця (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)