Словник української мови у 20 томах

переговірник

ПЕРЕГОВІ́РНИК, а, ч., розм.

Той, хто веде переговори.

Схоже, посол вирішив злегка натиснути на українських переговірників, що “забарилися” спільно зі своїми російськими колегами в процесі деталізації підписаних 7 жовтня у Кишиневі українсько-російських угод, котрі передбачають створення міжнародного консорціуму з питань управління українською газотранспортною системою (з газ.);

Проблеми переговірників.

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. переговірник — перегові́рник іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
  2. переговірник — переговорник, -а, ч. 1》 заст.Той, хто веде переговори. 2》 розм. Пристрій для переговорів (напр. селектор).  Великий тлумачний словник сучасної мови