передвісник

ПЕРЕДВІ́СНИК, а, ч.

Те, що (той, хто) передвіщає що-небудь, є першою ознакою, першим вісником чогось.

Над “Востоком” пролітають .. зграї егмонтських курей, морські ластівки – передвісники землі (О. Довженко);

Євпраксія вдивлялася в глибину кулі, бачила там далекі, навіки втрачені світи, весни розквітали в глибинах кулі, сяяло золотом сонця літо, в розблисках сліз поставало прощання з дитинством, чистотою, чеберяйчиками – цими передвісниками життя радісного, розкованого, піднесеного (П. Загребельний);

Період, коли ознаки захворювання невиразні і неясні, називається продромальним періодом (період передвісників), а неясні хворобливі явища – продромальними явищами, або передвісниками хвороби (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. передвісник — передві́сник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. передвісник — -а, ч. Те, що (той, хто) передвіщає що-небудь, є першою ознакою, першим вісником чогось. Передвісник землетрусу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. передвісник — Провидця, провісник, віщун, див. оракул  Словник чужослів Павло Штепа
4. передвісник — ПРОРО́К (той, хто провіщає майбутнє), ПРОВІ́СНИК, ПЕРЕДВІ́СНИК, ПРОВИДЕЦЬ, ОРА́КУЛ книжн., уроч., ірон., ВІЩУ́Н заст.; ВІДУ́Н заст. (у давніх слов'ян). Хто угледів в час безчасся Сонце крізь тумани, Той для люду рідним батьком І пророком стане (О.  Словник синонімів української мови
5. передвісник — ПЕРЕДВІ́СНИК, а, ч. Те, що (той, хто) передвіщає що-небудь, є першою ознакою, першим вісником чогось. Над "Востоком" пролітають.. зграї егмонтських курей, морські ластівки — передвісники землі (Довж., Зач.  Словник української мови в 11 томах