передовик
ПЕРЕДОВИ́К, а́, ч., іст.
1. У радянський час: то, хто випереджає інших, домагається найбільших успіхів у роботі.
Я одразу пішов угору. З одного боку – бригадир молоді, передовик соцзмагання, що виконував цеховий план і давав товаришам високий заробіток, пошану на урочистих зборах. З другого боку – футбольний мастак (Ю. Яновський);
Та й батько передовик, раціоналізатор, якусь штуковину до соломорізки придумав (В. Нестайко).
2. Тварина, що йде попереду інших у стаді, зграї, упряжці; вожак.
Із диким виттям плигали вовки на спини оленям. Зуби врізувалися у шиї тварин. На оленя-передовика кинулось кілька вовків (М. Трублаїні).
Словник української мови (СУМ-20)