перемет
ПЕРЕМЕ́Т¹, ПЕРЕМІ́Т, у, ч.
Купа снігу, наметена вітром поперек шляху; довгий замет.
Коцюрблячись, долаючи снігові перемети, кинулися [хлопці] до хутора, що вже чорнів через снігову імличку (Григорій Тютюнник);
Цілісіньку ніч гуляла метелиця, перетнула білими переметами вулиці (Л. Юхвід).
ПЕРЕМЕ́Т², ПЕРЕМІ́Т, у, ч.
Рибальська снасть з гачками, яку звичайно ставлять поперек течії річки.
Тося справила перемет – всім переметам перемет, на сто гачків різного калібру і з поводками, завдовжки теж різними (Ю. Смолич);
Старший, Івась, вихвалявся, як він минулого літа поставив на ніч перемет близько корчів на Шмаковому і впіймав велику-превелику щуку (Г. Коцюба).
Словник української мови (СУМ-20)