переможний
ПЕРЕМО́ЖНИЙ, а, е.
1. Стос. до перемоги.
Переможна хода;
// Який переміг, став переможцем.
Повертав [Данилко] до батька заюшений кров'ю, з подертою сорочиною, проте переможний (Ю. Яновський);
// Який закінчився перемогою.
Поверталося руське військо додому після переможної Ярославської битви (А. Хижняк);
Відгриміло минуле війною, в переможних боях одгуло (І. Гончаренко);
// Який виражає радість з приводу перемоги.
Перед світанком постріли стихли, й обивателі .. почули гучні переможні вигуки (Л. Дмитерко);
// Який символізує, засвідчує перемогу.
– Тру-ту-ту-ту! – все вище і вище підіймає над лісами свою переможну мелодію ріг (М. Стельмах);
Тепер літак, узявши вищу ноту, поволі зрушив з місця... І раптом з переможним, оглушливим шумом понісся вперед (В. Підмогильний);
* Образно. Над хвилями козацьких шапок з червоними верхами здіймався гострий ліс переможних списів (Я. Качура).
2. перен. Який виражає усвідомлення переваги кого-небудь.
Пласке кругле обличчя її, наче місяць уповні, подекуди подзьобане віспою, сяяло урочистим і переможним самовдоволенням (З. Тулуб);
Василько крутився біля тих хат з переможним виглядом (А. Турчинська).
Словник української мови (СУМ-20)