переможець

ПЕРЕМО́ЖЕЦЬ, жця, ч.

Той, хто переміг, здобув перемогу.

[Ономай:] Скажу тобі, царівно, що переможця і не так ще славлять подо́лані (Леся Українка);

Щоб переможцями вертали вої і знов куниць в глухі ловили сільця (В. Стус);

* У порівн. Кілька відер води бухнуло на вогонь; огонь засичав, причаївся, дихнув чадом і чорним димом, а далі вискочив і сам, ще потужніший, ще могутніший, як незвитяжний переможець... (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. переможець — (той, хто здобув перемогу) звитяжець, (блискучу) тріумфатор.  Словник синонімів Полюги
2. переможець — перемо́жець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. переможець — Звитяжець, зап. побідоносець, р. переможник; (змагань) чемпіон.  Словник синонімів Караванського
4. переможець — -жця, ч. Той, хто переміг, здобув перемогу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. переможець — ПЕРЕМО́ЖЕЦЬ (той, хто здобув перемогу), ЗВИТЯ́ЖЕЦЬ поет., ПЕРЕМО́ЖНИК заст.; ТРІУМФА́ТОР (той, хто здобув блискучу перемогу). І злякались печеніги... Крик пішов і залунав, Що вертається з походу Переможець Святослав (О.  Словник синонімів української мови
6. переможець — Перемо́жець, -мо́жця, -мо́жцеві, -мо́жцю! -мо́жці, -ців і перемо́жник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. переможець — ПЕРЕМО́ЖЕЦЬ, жця, ч. Той, хто переміг, здобув перемогу. [Ономай:] Скажу тобі, царівно, що переможця і не так ще славлять подо́лані (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах