переміняти

ПЕРЕМІНЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш і ПЕРЕМІ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПЕРЕМІНИ́ТИ, міню́, мі́ниш, док., що, розм.

1. Замінювати що-небудь чимсь іншим, міняти що-небудь на щось інше.

– А вночі .. страждання стають нестерпними. Бо страва ж тут, вони не уносять її, тільки переміняють... (Г. Хоткевич);

– Я сама одвезу та переміню її [матерію] на щось інше, путніше, – сказала Онисія Степанівна (І. Нечуй-Левицький);

[Вареник:] Там ще дві клепки треба буде перемінити у діжці, що з водою... (М. Кропивницький);

Вже й сорочка на ньому зітліла, а перемінити не пускають, хоч гинь (О. Гончар);

// Давати інше ім'я.

– Як це – ім'я перемінять? – А так. Хіба тобі не міняли? – Ні ... – А мені зразу ж змінено було (Г. Хоткевич);

Вона тепер вже не Тамара, а Оксана, бо мама перемінила їй ім'я (Леся Українка);

// Ставити нову варту.

Вже за дверима двічі переміняли вартових, а він лежав, заглиблений в давноминуле, як в теплі хвилі (Василь Шевчук).

2. Робити в чому-небудь якісь зміни, змінювати що-небудь.

– Як я сказав слово, то вже не переміняю (М. Коцюбинський);

Не так тепер і в пеклі стало, Як в старину колись бувало І як покійник написав; Я може що-небудь прибавлю, Переміню (І. Котляревський);

Хоч думай, хоч не думай, все своєї ледащої долі не переміниш (Грицько Григоренко);

// Перетворювати що-небудь у щось інше.

Перемінити напрям наукових досліджень відділу.

(1) Переміни́ти те́му розмо́ви – у розмові переходити на іншу тему, залишивши нез'ясованою попередню.

Уляна вирішила перемінити тему розмови (О. Довженко).

◇ (2) Переміни́ти (зміни́ти) гнів на ми́лість (на ла́ску) – перестати гніватися, сердитися.

Городиський гордо кивне головою на знак, що перемінив гнів на милість (І. Франко);

Лідія Овдіївна змінила гнів на милість. – Ану тебе, Конопельський. Тобі в цирк піти або на сцену .. Завжди він насмішить до сліз (Ю. Збанацький);

Гінзбург ще деякий час насторожено й холодно ставився до Ляндера. Та згодом змінив гнів на ласку: забув про сутичку (А. Дімаров).

ПЕРЕМІНЯ́ТИ², я́ю, я́єш, док., що.

Поміняти все, багато чого-небудь або всіх, багатьох.

Стрічали прочан, що до святого Києва мандрували, і чумаків з високими мажами, що, зазрівши їх, боялися, чи не гультяї це які, і валку свою в табір оборонний переміняли (Б. Лепкий).

Значення в інших словниках

1. переміняти — переміня́ти 1 дієслово недоконаного виду заміняти, робити зміни переміня́ти 2 дієслово недоконаного виду міняти багато чогось  Орфографічний словник української мови
2. переміняти — див. змінювати  Словник синонімів Вусика
3. переміняти — I -яю, -яєш і перемінювати, -юю, -юєш, недок., перемінити, -міню, -міниш, док., перех. 1》 Замінювати що-небудь чимсь іншим, міняти що-небудь на щось інше. || Давати інше ім'я. || Ставити нову варту.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. переміняти — Вимінювати, виміняти, повимінювати, змінювати, зміняти, змінити, позмінювати, помінювати, поміняти, промінювати, проміняти, попромінювати, див. обмінювати  Словник чужослів Павло Штепа
5. переміняти — ЗМІ́НЮВАТИ (робити іншим, інакшим), ЗМІНЯ́ТИ, МІНЯ́ТИ, МІНИ́ТИ рідше, ПЕРЕМІНЯ́ТИ, ПЕРЕМІ́НЮВАТИ, ВІДМІНЯ́ТИ, ВІДМІ́НЮВАТИ, ПЕРЕВЕРТА́ТИ, ПЕРЕРО́ДЖУВАТИ, ПЕРЕШИКО́ВУВАТИ, ПЕРЕІНА́КШУВАТИ розм., ПЕРЕІНА́ЧУВАТИ розм. рідше, ПРЕОБРАЖА́ТИ книжн.  Словник синонімів української мови
6. переміняти — ПЕРЕМІНЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш і ПЕРЕМІ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПЕРЕМІНИ́ТИ, міню́, мі́ниш, док., перех. 1. Замінювати що-небудь чимсь іншим, міняти що-небудь на щось інше. — А вночі ..страждання стають нестерпними.  Словник української мови в 11 томах
7. переміняти — Переміня́ти, -ня́ю, -єш сов. в. перемінити, -ню́, -ниш, гл. 1) Перемѣнять, перемѣнить. Рудч. Ск. II. 128. 2) Замѣнять, замѣнить. Старий нездужа, а перемінити нікому: у його не було синів. Чуб. II. 92. Моя дочко, моя й переміночко! Хто мене буде й перемінять так, як ти переміняла? Мил. 219, 220.  Словник української мови Грінченка