переміняти
ПЕРЕМІНЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш і ПЕРЕМІ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПЕРЕМІНИ́ТИ, міню́, мі́ниш, док., перех.
1. Замінювати що-небудь чимсь іншим, міняти що-небудь на щось інше.
— А вночі ..страждання стають нестерпними. Бо страва ж тут, вони не уносять її, тільки переміняють… (Хотк., І, 1966, 175);
— Я сама одвезу та переміню її [матерію] на щось інше, путніше, — сказала Онисія Степанівна (Н.-Лев., III, 1956, 171);
[Вареник:] Там ще дві клепки треба буде перемінити у діжці, що з водою… (Кроп., II, 1958, 195);
Вже й сорочка на ньому зітліла, а перемінити не пускають, хоч гинь (Гончар, II, 1959, 353);
//Давати інше ім’я.
— Як це — ім’я перемінять? — А так. Хіба тобі не міняли? — Ні... — А мені зразу ж змінено було (Хотк., І, 1966, 96);
Вона тепер вже не Тамара, а Оксана, бо мама перемінила їй ім’я (Л. Укр., V, 1956, 7);
// Ставити нову варту.
Гостей закованих своїх Сердешним чаєм напували І часових переміняли, Синємундирих часових (Шевч., II, 1963, 14).
2. Робити в чому-небудь якісь зміни, змінювати що-небудь.
— Як я сказав слово, то вже не переміняю (Коцюб., І, 1955, 440);
Не так тепер і в пеклі стало, Як в старину колись бувало І як покійник написав; Я може що-небудь прибавлю, Переміню (Котл., І, 1952, 126);
Хоч думай, хоч не думай, все своєї ледащої долі не переміниш (Григ., Вибр., 1959, 220);
// Перетворювати що-небудь у щось інше.
І кров господню на вино Він [піп] перемінює за мить (Павл., Бистрина, 1959, 143).
Переміни́ти те́му розмо́ви — у розмові переходити на іншу тему, залишивши нез’ясованою попередню.
Уляна вирішила перемінити тему розмови (Довж., І, 1958, 364).
ПЕРЕМІНЯ́ТИ², я́ю, я́єш, док., перех. Поміняти все, багато чого-небудь або всіх, багатьох.
Словник української мови (СУМ-11)