перти
ПЕ́РТИ, пру, преш, недок., фам.
1. без прям. дод. Іти, їхати далеко, на велику відстань.
[Xристина:] А звідки ти, хлопчику? [Хлопчик:] Я з Головчинців. [Xристина:] Бідне – такий світ перло проти ночі! (С. Васильченко);
Зараз бригада прибула сюди, на останній штурм. Цілу добу перли на повному газі, щоб встигнути... (О. Гончар).
2. без прям. дод. Іти, пересуватися, тікати швидко, навально і т. ін., незважаючи ні на які перешкоди; намагатися проникнути кудись без дозволу.
Багачі вже далеко. Врісши в сідла, пруть, не розбираючи, чи є хто на дорозі, чи нема (Г. Хоткевич);
– Кажуть, без дозволу невільно, куди ж преш? (Іван Ле);
// Пересуватися або насуватися великою масою.
Між рядняних наметів і яток пруть валом люди, коні і поліцейські (М. Коцюбинський);
– Там, неподалік є чудові урочища, восени туди сотні рибалок та мисливців пруть (О. Бердник);
// перен. Намагаючись досягти чого-небудь, діяти напролом.
– Моя вдача така, що як уже в що вдамся, то зажмурю очі, зціплю зуби і пру та й пру, доки сили стає! (І. Франко).
3. кого, що. Нести на собі що-небудь важке, громіздке, велике або когось великого, важкого.
– І охота ж вам було ото наряди в клунках перти, – дивувався Нестір (О. Гончар);
Знов Марфа, вибиваючись із сил, перла в'язку осоки (Іван Ле);
// Рухати що-небудь, штовхаючи або тягнучи.
Одно – творити язиком, а друге – перти плуга (прислів'я);
Де взялися й санчата. Витягли дяка з шинку надвір, запрягли; насідало молодиць повнісінькі санчата, ще й зверху, дяк аж угинається та самотужки пре (Панас Мирний);
// Штовхаючи, примушувати кого-небудь вийти звідкись або зайти куди-небудь; силоміць відправляти кого-небудь кудись.
Чорти перелякались, та врозтіч.., а я, мов помелом, їх мету та все далі у пекло пру та пру (О. Стороженко);
// Силою примушувати ворога відступати, йти геть, залишати що-небудь.
– Наші війська розгромили фашистів під Москвою і пруть їх далі. Вся земля горить під їх ногами (Григорій Тютюнник);
// до чого, перен., рідко. Спонукати до чого-небудь, штовхати на щось (перев. погане).
Поганий економічний порядок невдержимою силою пре нашого мужика – особливо біднішого – до п'янства (І. Франко);
Іван застогнав усією душею. Все рвалося у ньому. Все перло його на дуже непевне діло (А. Крушельницький).
4. без прям. дод. Виходити, вибиватися, виступати назовні.
Високий, тонкий [Тимко], з-під картуза чорні кучері пруть, очі гарячі .. дивляться спідлоба (Григорій Тютюнник);
// Буйно рости.
– Тут, бачите, чорний пар, – і всяка тобі лобода та щириця як з води пре... (Є. Кравченко);
// перен. Дуже сильно, виразно виявлятися.
Одвертість з нього аж пре (М. Коцюбинський);
[2-й син:] З його сила так і пре (О. Олесь);
Павлюк без вагання доводить, що від Радивона пре дрібновласницька стихія, і що це людина непочесної вдачі (К. Гордієнко);
// чим, безос. Доноситися, чутися; тхнути, відгонити (про неприємний, сильний запах).
Від нього так і перло карболкою і оцтовим смородом кінського поту (Григорій Тютюнник).
◇ (1) [Аж] з душі́ пре у кого і без дод., грубо:
а) кому-небудь стає неприємно, гидко і т. ін. від чогось.
Як не бачу – душа мре, а побачу – з душі пре (прислів'я);
б) (зі сл. наїстися, поїсти і т. ін.) вволю, досита, занадто багато і т. ін.
– Накуплю усього, що побачу, та й наїмся, щоб аж з душі перло!.. (Г. Квітка-Основ'яненко);
[Аж] із го́рла лі́зе (грубо пре, пре́ться) <[Аж] го́рлом пха́є> див. лі́зти;
Лі́зти (грубо пе́рти, пе́ртися і т. ін.) / полі́зти на роже́н (про́ти рожна́) <�Лі́зти на ро́ги> див. лі́зти;
(2) Пе́рти плу́га, розм. – наполегливо працювати.
Репліка з аудиторії: Вміла жінка готувати, та не вміла подавати! (Сміх). Єва: Одне діло гавкати, інше – плуга перти! (Тривалі оплески) (А. Крижанівський);
(3) Пе́рти тумана́ в о́чі (д) див. пуска́ти.
Словник української мови (СУМ-20)