перти
ва́лом вали́ти / повали́ти. 1. Іти чи їхати у великій кількості (про людей). Заробітчани валом валили з північних губерній (О. Гончар); Коли в село повернувся із Таврії Роман Волошин, люди валом повалили до нього (М. Стельмах); (Палажка:) А як приїхав новий лікар, та як почули про його лікування, валом повалили хворі (А. Головко). ва́лом пе́рти, несхв. Між рядняних наметів пруть валом люди (М. Коцюбинський). 2. Рухатися суцільною масою. Чорний дим валом валив вище містка, а під містком догори колесами лежала машина (Ю. Смолич); Поміж виноградниками, курною польовою доріжкою, валом валить карнавал (О. Гончар). ва́лом точи́ти. — Ей, доню, доню, бач, з півночі Чорная хмара валом точить?.. (І. Франко).
лі́зти (грубо пе́рти, пе́ртися і т. ін.) / полі́зти на роже́н (про́ти рожна́). 1. Наражатися на небезпеку, бути необережним у своїх діях; ризикувати. — Інші поміщики, навпаки, тікають тепер із своїх маєтків, шкуру свою рятуючи. А він сам на рожен лізе (А. Головко); — За праве діло і вмерти не страшно.— Воно-то так, але навіщо на рожен лізти? (І. Цюпа); — Тут жарти кепські. Нема дурних на рожен перти (М. Олійник); Великі втрати. А могло ж їх і не бути… — Видно, на рожен полізли… (В. Кучер); // Вдаватися до крайніх заходів, діяти, не задумуючись про наслідки. — Ти вбив (Левчину), гадюко?.. — Нехай не лізе на рожен (О. Довженко); Він, забуваючи про всяку обережність, міг сліпма полізти на рожен (О. Гончар); // Наражати себе на неприємність. — Скажи, Бовдюг, що ти про мене думаєш? — тихо запитав Оксен, згортаючи цигарку.— А ти не розгніваєшся? — За що? Адже сам на рожен лізу (Григорій Тютюнник); — Ну, чого йому треба було на той рожен лізти? От і напоровсь! (А. Головко); — Не треба на рожен лізти, краще хитрістю. Досі вона мені часто ставала в пригоді (Я. Стецюк). лі́зти на ро́ги. Марко сам нав’язується на біду. З дурного запалу сам на роги лізе. І звідки в нього той бадьор узявся? (К. Гордієнко). 2. Діяти наперекір кому-небудь; чинити щось усупереч комусь. — Не лізь на рожен. Дивись крізь пальці на її можливі художества (А. Головко); (Андрій:) Не твого носа це діло. (Семен:) Ну от, я до тебе з душею, а ти на рожен лізеш (З. Мороз). — На рожен пертись не слід.. — Скрізь треба з толком та з розумом… (Є. Гуцало); Так, все життя він лізтиме проти рожна, буде обстоювати те, у що вірить (І. Муратов); Проти рожна перти, Проти хвиль плисти, Сміло аж до смерті Хрест важкий нести! (І. Франко).
лі́зти в о́чі. 1. Настирливо поставати в уяві; ввижатися. Тільки що очі заплющу, вареник так, так тобі і лізе в очі, перехрестишся, заплющишся, а він знову (Т. Шевченко); Цілісіньку ніч трясця його била, а кобила усе в вічі лізла (Г. Квітка-Основ’яненко). лі́зти пе́ред о́чі. Полягали старі спати, та не спалося; окраєць хліба з полиці ліз перед очі (М. Коцюбинський). 2. кому, до кого і без додатка, фам. Набридати комусь чим-небудь; приставати, чіплятися. Як сльота у очі лізе (М. Номис); — Варняка, лізе тобі у вічі… Тьфу! так з душі й верне (Панас Мирний); (Данило:) То це я мушу на ґвалт гукати, чи що, щоб тебе здихатись? Чого лізеш в вічі? (М. Кропивницький). лі́зти ме́жи о́чі. — Отак завжди. Вип’є та й лізе межи очі! (Панас Мирний); Без тебе, мовляв, гірко, а тут ще ти межи очі лізеш! (О. Гончар). лі́зти осо́ю в о́чі. — Ну й люди — газети не дадуть почитати. Рік газети не читав — тільки взяв до рук, а вони (сусіди) осою в очі лізуть (Ю. Збанацький); (Пріська:) Не лізьте, бабо, осою в вічі, бо при людях вилаю (М. Кропивницький); // Набридливо вимагати чогось. (Цокуль:) Не піду я (в шинок). Там набереться усякої голоти та й лізуть у вічі, щоб поставив горілки (І. Карпенко-Карий); // також з ким, з чим. Турбувати когось, створювати комусь незручності. (Старшина:) Та що ти мені з Параскою лізеш у вічі? (І. Карпенко-Карий); Щойно людина приїхала до села, незнайома, чужа, а їй відразу ж лізуть у очі з своїми болячками (Ю. Збанацький); Віконниці, бачите, позакривані: ні сонце у вічі не лізе, ні мухи не кусають (О. Стороженко). лі́зти до оче́й. Оце! наче жаба до очей лізе (М. Номис). 3. Привертати до себе увагу, виділятися серед чогось. полі́зти в о́чі. У очі полізло різне зілля: копитник і ракова шийка, материнка і чорнобіл (М. Стельмах). пе́рти в о́чі чим. Хіба .. будинок Плачинди не пре в очі ситим достатком і силою? (М. Стельмах).
пе́рти плу́га, розм. Наполегливо працювати. Репліка з аудиторії: Вміла жінка готувати, та не вміла подавати! (Сміх). Єва: Одне діло гавкати, інше — плуга перти! (Тривалі оплески) (А. Крижанівський).
пуска́ти / пусти́ти тума́н (туману́) (у ві́чі) кому. Навмисне заплутувати, перебільшувати, перебріхувати що-небудь. Андрій знав, що вони лише ради нього пускають туману, до начальства ж вони про цей випадок не донесуть (І. Багряний);— Не доберу я толку в твоїх речах,— каже Петро,— Що за охота тобі мене морочити? То заговоривши буцім щиро, то знов туман у вічі пустиш (П. Куліш); — Тут щось таки добре наплутано. Видно, він пустив туману не тільки мені, а й вам (М. Стельмах). пе́рти тумана́ в о́чі. — Ну, не пріть же мені тумана в очі, а говоріть по правді,— сказав Густав (І. Франко).
Фразеологічний словник української мови