перука
ПЕРУ́КА, и, ж.
Штучний головний покрив з чужого або синтетичного волосся; парик.
Появився нараз, не знати відки, якийсь старий .. кавалер, з штучними зубами і перукою (І. Франко);
Обережно, щоб не зіпсувати акуратно викладені кучері розкішної перуки, князь витер піт з чола (С. Добровольський).
◇ (1) Зрива́ти ма́ску і перу́ку (д) див. зрива́ти.
Словник української мови (СУМ-20)