перука
ПЕРУ́КА, и, ж. Штучний головний покрив з чужого або синтетичного волосся; парик.
Появився нараз, не знати відки, якийсь старий.. кавалер, з штучними зубами і перукою (Фр., VIII, 1952, 233);
Обережно, щоб не зіпсувати акуратно викладені кучері розкішної перуки, князь витер піт з чола (Добр., Очак. розмир, 1965, 9).
Словник української мови (СУМ-11)