першість

ПЕ́РШІСТЬ, шості, ж.

1. Перше місце в якому-небудь змаганні.

Кульбака вийшов у чемпіони! Здобув першість у тому рідкісному й напівзабутому виді спорту [перегони в мішку], який тільки з чийогось недогляду не зайняв досі належного місця на олімпійських ігрищах (О. Гончар);

Наприкінці минулого року відбулося змагання на першість міста з стрільби (з газ.);

// Змагання за перше місце з якого-небудь виду спорту.

Вони [велосипедисти] взяли участь у гонках швидкісною магістраллю Київ –Бориспіль. Тут першість за В. М. Шереметом на гоночному одномісному велосипеді (з газ.).

2. Наявність кращих рис, якостей, переваг, які ставлять кого-, що-небудь на перше місце.

Ада перебрала всіх своїх знайомих дівчат та хлопців, з якими на вулиці бавилась, і кожному дала сувору характеристику, раз у раз підкреслюючи свою першість (В. Підмогильний);

Першість політики над економікою визначає найважливішу умову розв'язання економічних завдань (з публіц. літ.).

3. Становище того, хто зробив що-небудь першим, хто почав щось раніше всіх інших.

Надзвичайно поширеною у Давній Греції булі ідея щодо необхідності для індивіда досягнення першості у всьому – прагнення обов'язково первершити всіх у досягненні своїх життєвих цілей (з наук. літ.).

Поступа́тися / поступи́тися пе́ршістю (першенство́м) див. поступа́тися.

◇ Віддава́ти / відда́ти па́льму пе́ршості див. віддава́ти;

Здава́ти / зда́ти пе́ршість див. здава́ти;

Па́льма пе́ршості див. па́льма;

(1) Пожина́ти плоди́ пе́ршості (д) див. пожина́ти.

Значення в інших словниках

1. першість — пе́ршість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. першість — (перевага) вищість; (у чомусь) пріоритет; г. першенство.  Словник синонімів Караванського
3. першість — [перш'іс'т'] -шос'т'і, ор. -ш'іс'т'у  Орфоепічний словник української мови
4. першість — -шості, ж. 1》 Перше місце в якому-небудь змаганні. || Змагання за перше місце з якого-небудь виду спорту. Поступатися першістю. 2》 Наявність кращих рис, властивостей, переваг, які ставлять кого-, що-небудь на перше місце.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. першість — Пе́ршість, -шости, -шості, -шістю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. першість — віддава́ти / відда́ти па́льму пе́ршості кому, чому. Визнавати кого-, що-небудь найкращим; ставити кого-, що-небудь на перше місце. Славити буду я вроду твою, Мій Києве рідний!.. Я першості пальму — тобі віддаю! (Л.  Фразеологічний словник української мови
7. першість — ПЕРЕВА́ГА (якість, властивість, що вигідно вирізняє кого-, що-небудь), ПЛЮС розм.; ПРИНА́ДА (те, що приваблює); ПЕ́РШІСТЬ, ВИ́ЩІСТЬ, ЗВЕ́РХНІСТЬ, ВЕРХ, ПЕРШЕНСТВО́ рідше, ПРІОРИТЕ́Т книжн., ПРИМА́Т книжн. (те, що забезпечує провідне місце); КО́ЗИР розм.  Словник синонімів української мови
8. першість — ПЕ́РШІСТЬ, шості, ж. 1. Перше місце в якому-небудь змаганні. Біля яблуні — взяте в чохол знамено, яке присуджене артілі за те, що вона виборола першість у змаганні (Тют.  Словник української мови в 11 томах
9. першість — Пе́ршість, -шости ж. Первенство.  Словник української мови Грінченка