першість
ПЕ́РШІСТЬ, шості, ж.
1. Перше місце в якому-небудь змаганні.
Біля яблуні — взяте в чохол знамено, яке присуджене артілі за те, що вона виборола першість у змаганні (Тют., Вир, 1964, 398);
Наприкінці минулого року відбулося змагання на першість міста з стрільби (Рад. Укр., 10.ХІІ 1953, 3);
// Змагання за перше місце з якого-небудь виду спорту.
У 1956 році в Одесі була проведена особиста першість УРСР з акробатики (Спорт.., 1958, 5).
◊ Па́льма пе́ршості див. па́льма;
Поступа́тися (поступи́тися) пе́ршістю перед ким — чим; Віддава́ти (відда́ти) пе́ршість кому, чому — те саме, що Віддава́ти (відда́ти) па́льму пе́ршості ( див. віддава́ти).
Він мав поступитися першістю. Це було кривдно, проте Сагайда не дав розгулятися своєму самолюбству (Гончар, III, 1959, 375).
2. Наявність кращих рис, якостей, переваг, які ставлять кого-, що-небудь на перше місце.
Комунізм — в цім наша першість й вищість, Гордість, — що ми створюєм нове! (Нех., Дивлюсь.., 1949, 59);
Першість політики над економікою визначає найважливішу умову розв’язання економічних завдань, означає необхідність політичного підходу до всіх питань комуністичного будівництва (Ком. Укр., 12, 1965, 52).
3. Становище того, хто зробив що-небудь першим, хто почав щось раніше всіх інших.
Першість нашої країни в справі завоювання космічного простору стала можливою завдяки величезним перевагам найпрогресивнішого радянського суспільного ладу (Ком. Укр., 7, 1963, 71).
Словник української мови (СУМ-11)