(перевага) вищість; (у чомусь) пріоритет; г. першенство.
Практичний словник синонімів української мови
Значення в інших словниках
першість —
пе́ршість іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
першість —
[перш'іс'т'] -шос'т'і, ор. -ш'іс'т'у
Орфоепічний словник української мови
першість —
-шості, ж. 1》 Перше місце в якому-небудь змаганні. || Змагання за перше місце з якого-небудь виду спорту. Поступатися першістю. 2》 Наявність кращих рис, властивостей, переваг, які ставлять кого-, що-небудь на перше місце.
Великий тлумачний словник сучасної мови
першість —
ПЕ́РШІСТЬ, шості, ж. 1. Перше місце в якому-небудь змаганні. Кульбака вийшов у чемпіони! Здобув першість у тому рідкісному й напівзабутому виді спорту [перегони в мішку]...
Словник української мови у 20 томах
першість —
віддава́ти / відда́ти па́льму пе́ршості кому, чому. Визнавати кого-, що-небудь найкращим; ставити кого-, що-небудь на перше місце. Славити буду я вроду твою, Мій Києве рідний!.. Я першості пальму — тобі віддаю! (Л.
Фразеологічний словник української мови
першість —
ПЕРЕВА́ГА (якість, властивість, що вигідно вирізняє кого-, що-небудь), ПЛЮС розм.; ПРИНА́ДА (те, що приваблює); ПЕ́РШІСТЬ, ВИ́ЩІСТЬ, ЗВЕ́РХНІСТЬ, ВЕРХ, ПЕРШЕНСТВО́ рідше, ПРІОРИТЕ́Т книжн., ПРИМА́Т книжн. (те, що забезпечує провідне місце); КО́ЗИР розм.
Словник синонімів української мови
першість —
ПЕ́РШІСТЬ, шості, ж. 1. Перше місце в якому-небудь змаганні. Біля яблуні — взяте в чохол знамено, яке присуджене артілі за те, що вона виборола першість у змаганні (Тют.
Словник української мови в 11 томах
першість —
Пе́ршість, -шости ж. Первенство.
Словник української мови Грінченка