першість

Значення в інших словниках

1. першість — пе́ршість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. першість — [перш'іс'т'] -шос'т'і, ор. -ш'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
3. першість — -шості, ж. 1》 Перше місце в якому-небудь змаганні. || Змагання за перше місце з якого-небудь виду спорту. Поступатися першістю. 2》 Наявність кращих рис, властивостей, переваг, які ставлять кого-, що-небудь на перше місце. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. першість — Пе́ршість, -шости, -шості, -шістю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. першість — ПЕ́РШІСТЬ, шості, ж. 1. Перше місце в якому-небудь змаганні. Кульбака вийшов у чемпіони! Здобув першість у тому рідкісному й напівзабутому виді спорту [перегони в мішку]... Словник української мови у 20 томах
6. першість — віддава́ти / відда́ти па́льму пе́ршості кому, чому. Визнавати кого-, що-небудь найкращим; ставити кого-, що-небудь на перше місце. Славити буду я вроду твою, Мій Києве рідний!.. Я першості пальму — тобі віддаю! (Л. Фразеологічний словник української мови
7. першість — ПЕРЕВА́ГА (якість, властивість, що вигідно вирізняє кого-, що-небудь), ПЛЮС розм.; ПРИНА́ДА (те, що приваблює); ПЕ́РШІСТЬ, ВИ́ЩІСТЬ, ЗВЕ́РХНІСТЬ, ВЕРХ, ПЕРШЕНСТВО́ рідше, ПРІОРИТЕ́Т книжн., ПРИМА́Т книжн. (те, що забезпечує провідне місце); КО́ЗИР розм. Словник синонімів української мови
8. першість — ПЕ́РШІСТЬ, шості, ж. 1. Перше місце в якому-небудь змаганні. Біля яблуні — взяте в чохол знамено, яке присуджене артілі за те, що вона виборола першість у змаганні (Тют. Словник української мови в 11 томах
9. першість — Пе́ршість, -шости ж. Первенство. Словник української мови Грінченка