пестливий
ПЕСТЛИ́ВИЙ, а, е
1. Який виявляє ласку, любов, ніжність до кого-небудь.
Голуба ти наша Прип'ять, Мов та мати .. – Скільки тулиться до тебе Срібних рік, пестливих дочок (П. Усенко);
// Який виражає ласку, любов, ніжність; сповнений ласки, любові, ніжності.
Мати увечері своїм пестливим голосом нашепче дитині про любов до всього живого (Панас Мирний).
2. перен. Який виклика́є приємне відчуття.
Тихе хвилювання – якесь м'яке, пестливе, лагідне – пройшло їй по тілі дрібним дрожем (В. Підмогильний);
// Приємний для сприймання (про сонце, вітер і т. ін.).
Йому [мешканцю греблі] набридло сидіти цілий день в норі, і зоряне небо та пестливе повітря були бажаною новиною (Ю. Яновський);
Він скинув шапку й підставив голову пестливому вітерцеві (О. Копиленко).
3. рідко. Те саме, що пе́щений 2.
[Річард:] Я вже був ситий тих пишнот, бенкетів, пестливої венеціанок вроди, облесливих речей венеціанців (Леся Українка);
Німіють жалі, зашерхає думка, і бентежну душу, мов пестливу непокірну дитину, чиясь владна й лагідна рука тихо огортає, як пелюшками (С. Васильченко);
Співав [О. Вересай] про втечу із Азова, Про удову та трьох синів .. А то заводив жартівливу, Або глибоко жарт влучав, Коли дворяночку пестливу Бичем нещадним він шмагав (М. Рильський).
4. лінгв. Який надає слову або висловлюванню емоційного забарвлення – відтінку ніжності, ласки.
Пристрасть до зменшених і пестливих форм взагалі характерна для української народної мови і для української пісні (з наук. літ.);
У розмовах ввічливий [Хома] і не лихослов .. У його мові переважають пестливі слова: гусятко, поросятко, вербичка, насіннячко, картопелька, пшінце (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)