пещений
ПЕ́ЩЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до пе́сти́ти.
Денис ще змалку був пещений, палкий на вдачу, як той порох (І. Нечуй-Левицький);
Груди в Рубіна широкі, сам він худий і не дуже пещений (І. Сенченко).
2. прикм. Зніжений дбайливим доглядом, піклуванням.
Мати вхопила свою пещену єдиницю долонями за щоки й поцілувала (І. Нечуй-Левицький);
Він звик до добра в старосвітській родині, Він батька та матері пе́щений син (Л. Первомайський);
// Приручений дбайливим доглядом (про тварин).
Розповідав [панотчик] Славкові, .. яке в них дома є пещене курятко, що само лізе до рук (Л. Мартович);
// Який свідчить про постійний, уважний догляд.
Віра Павлівна встала назустріч гостеві .. На ній було чорне плаття, і білий ковнір .. ефектно відтіняв білість пещеного запашного тіла (Г. Хоткевич);
Професор Стрєльцов потупив погляд і сховав у своїй пещеній бороді єхидну посмішку (Ф. Бурлака).
3. прикм., діал. Ласкавий, ніжний.
Лейбуньо не чув від неї ніколи ласкавого, пещеного слова (І. Франко);
Голосочок [дитини] чистий, А слівце пещене (Уляна Кравченко).
Словник української мови (СУМ-20)