пиж
ПИЖ, а́, ч.
Прокладка в мисливському патроні, яка відділяє набій від кулі або дробу;
// Пучок вовни, повсті і т. ін. для забивання набою у вогнепальну зброю, яка заряджається з дула.
На двох розстелених газетах з'явилось все – шріт, порох, патрони, вибивка, пижі (В. Собко).
Словник української мови (СУМ-20)