пильність
ПИ́ЛЬНІСТЬ, ності, ж.
Властивість за знач. пи́льний¹.
За Острополем Вишневецький звелів палити фальшиві огнища по степу і тим присипляти пильність упевнених у собі дозорних з табору Косінського (Іван Ле);
Чорні імлисті очі дивилися задумливо й серйозно, але посаджені вони були близько одне до одного, і тому погляд їх набирав зосередженої пильності (З. Тулуб);
Обдарований незвичайними здібностями, величезною пам'яттю, бистрим і ясним розумом, він із тими вродженими дарами лучив велику пильність і працьовитість (І. Франко);
Почав [лікар] оглядати хлопця з такою пильністю, як циган оглядає на ярмарку коня: зазирав до рота, у вуха, вивертав повіки (С. Добровольський).
Словник української мови (СУМ-20)