пильність
ПИ́ЛЬНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. пи́льний¹.
За Острополем Вишневецький звелів палити фальшиві огнища по степу і тим присипляти пильність упевнених у собі дозорних з табору Косінського (Ле, Наливайко, 1957, 56);
Чорні імлисті очі дивилися задумливо й серйозно, але посаджені вони були близько одне до одного, і тому погляд їх набирав зосередженої пильності (Тулуб, Людолови, І, 1957, 57);
Обдарований незвичайними здібностями, величезною пам’яттю, бистрим і ясним розумом, він із тими вродженими дарами лучив велику пильність і працьовитість (Фр., III, 1950, 29);
Почав [лікар] оглядати хлопця з такою пильністю, як циган оглядає на ярмарку коня: зазирав до рота, у вуха, вивертав повіки (Добр., Ол. солдатики, 1961, 21).
Словник української мови (СУМ-11)