писарка
ПИ́САРКА, и, ж., розм.
Дружина писаря.
Побігла [мати] до сусід, і до кумів, і до атаманихи [отаманихи], і до писарки, і до паламарки... (Г. Квітка-Основ'яненко);
– Ну, а отой ваш бриль, як решето – хто одніс до писарки переховати, поки я тут? – встромив на Настю гострі очі інспектор (С. Васильченко).
Словник української мови (СУМ-20)