писарка
ПИ́САРКА, и, ж., розм. Дружина писаря.
Побігла [мати] до сусід, і до кумів, і до атаманихи, і до писарки, і до паламарки… (Кв.-Осн., II, 1956, 129);
— Ну, а отой ваш бриль, як решето — хто одніс до писарки переховати, поки я тут? — встромив на Настю гострі очі інспектор (Вас., І, 1959, 224).
Словник української мови (СУМ-11)