пиячити
ПИЯ́ЧИТИ, чу, чиш, недок.
1. Брати участь у гулянці, обіді і т. ін., надмірно вживаючи спиртні напої.
Незабаром і Кондра прийшов із попом. Посідали за стіл і почали пиячити. Мало не до ранку пили та їли (Є. Кравченко);
Сидоркевич всю минулу ніч пиячив, не спав, і голова йому була гаряча (В. Винниченко).
2. Постійно і надмірно вживати спиртні напої, мати хворобливу пристрасть до них.
В поліцію попав [Петро] якось загадково, мати його дуже лаяла за те. Він сердився, а спересердя почав пиячити (Ю. Збанацький);
– Ви дійшли до того, що почали пиячити (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)