пиячити
ПИЯ́ЧИТИ, чу, чиш, недок.
1. Брати участь у гулянці, обіді і т. ін., надмірно вживаючи спиртні напої.
Незабаром і Кондра прийшов із попом. Посідали за стіл і почали пиячити. Мало не до ранку пили та їли (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 139);
Якось у корчмі пиячили жандарми (Турч., Зорі.., 1950, 62).
2. Постійно і надмірно вживати спиртні напої, мати хворобливу пристрасть до них.
В поліцію попав [Петро] якось загадково, мати його дуже лаяла за те. Він сердився, а спересердя почав пиячити (Збан., Єдина, 1959, 149);
— Ви дійшли до того, що почали пиячити (Донч., V, 1957, 509).
Словник української мови (СУМ-11)