пияцький
ПИЯ́ЦЬКИЙ, а, е, розм.
Прикм. до пия́к.
Перед вів у пияцькій компанії Осмульський, заступник учителя, що вчив французької мови (І. Франко);
// Власт. пиякові.
Лиш мав [Гриць] ту пияцьку прикмету, що пив сам, не дбаючи про товариство (Л. Мартович).
Словник української мови (СУМ-20)