пияцький

пия́цький

-а, -е, розм.

Прикм. до пияк.

|| Власт. пиякові.

Значення в інших словниках

1. пияцький — пия́цький прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. пияцький — ПИЯ́ЦЬКИЙ, а, е, розм. Прикм. до пия́к. Перед вів у пияцькій компанії Осмульський, заступник учителя, що вчив французької мови (І. Франко); // Власт. пиякові. Лиш мав [Гриць] ту пияцьку прикмету, що пив сам, не дбаючи про товариство (Л. Мартович).  Словник української мови у 20 томах
3. пияцький — ПИЯ́ЦЬКИЙ, а, е, розм. Прикм. до пия́к. Перед вів у пияцькій компанії Осмульський, заступник учителя, що вчив французької мови (Фр., IV, 1950, 241); // Власт. пиякові. Лиш мав [Гриць] ту пияцьку прикмету, що пив сам, не дбаючи про товариство (Март., Тв., 1954, 64).  Словник української мови в 11 томах