платіж
ПЛАТІ́Ж, тежу́, ч.
1. Виплата грошей як розрахунок за що-небудь придбане, використане і т. ін.; плата.
[Храпко:] Я тобі, як скінчиться діло, щот [рахунок] дам: що на розходи пішло, а що лишок – на платіж повернеться (Панас Мирний);
Податкові платежі.
2. Сума грошей, яка має бути (була) виплачена за що-небудь.
Селяни відмовлялися вносити платежі за землю (з навч. літ.).
△ (1) Безакце́птні платежі́ – платежі, що здійснюються списанням коштів з рахунку платника без його згоди, на підставі документів, поданих банкові постачальником;
(2) Репараці́йні платежі́ – платежі за рахунок репарації;
(3) Трансфе́ртні платежі́ – передача податкових внесків пенсіонерам, безробітним та іншим незахищеним верствам населення.
Словник української мови (СУМ-20)