платіж

ПЛАТІ́Ж, тежу́, ч.

1. Виплата грошей як розрахунок за що-небудь придбане, використане і т. ін.; плата.

Основною і первісною операцією банків є посередництво в платежах (Ленін, 27, 1972, 306);

[Xрапко:] Я тобі, як скінчиться діло, щот [рахунок] дам: що на розходи пішло, а що лишок — на платіж повернеться (Мирний, V, 1955, 128);

Податкові платежі.

2. Сума грошей, яка має бути (була) виплачена за що-небудь.

Селяни відмовлялися вносити платежі за землю (Нова іст., 1956, 9).

Значення в інших словниках

1. платіж — платі́ж іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. платіж — Виплата, сплата, ПЛАТА, фр. розрахунок, оплата; (частка боргу) г. рата.  Словник синонімів Караванського
3. платіж — [плат’іж] -теижу, ор. -теижем, м. (на) -теиж'і, р. мн. -теиж'іy  Орфоепічний словник української мови
4. платіж — -тежу, ч. 1》 Виплата грошей як розрахунок за що-небудь придбане, використане і т. ін.; плата. Податкові платежі. Комунальні платежі — платежі юридичних осіб і громадян за користування комунальними послугами.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. платіж — Платня, виплата, відплата, вплата, гажа, доплата, надплата, надплатня, оплата, передплата, переплата, післяплата, приплата, розплата, сплата, див. плата, такса, уплата  Словник чужослів Павло Штепа
6. платіж — Платі́ж, -тежу́, -жеві; -тежі́, -жі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. платіж — ПЛАТІ́Ж, тежу́, ч. 1. Виплата грошей як розрахунок за що-небудь придбане, використане і т. ін.; плата. [Храпко:] Я тобі, як скінчиться діло, щот [рахунок] дам: що на розходи пішло, а що лишок – на платіж повернеться (Панас Мирний); Податкові платежі.  Словник української мови у 20 томах
8. платіж — ПЛА́ТА (розрахунок за виконану працю, за щось придбане, використане і т. ін.), РОЗПЛА́ТА, ПЛАТІ́Ж, ВИНАГОРО́ДА, ЦІНА́, ЗАПЛА́ТА розм., УТРИ́МАННЯ заст., ЖА́ЛУВАННЯ заст., МЗДА заст.  Словник синонімів української мови
9. платіж — Платіж, -жу м. платіжка, -ки, ж. Платежъ.  Словник української мови Грінченка