Виплата, сплата, ПЛАТА, фр. розрахунок, оплата; (частка боргу) г. рата.
Практичний словник синонімів української мови
Значення в інших словниках
платіж —
платі́ж іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
платіж —
[плат’іж] -теижу, ор. -теижем, м. (на) -теиж'і, р. мн. -теиж'іy
Орфоепічний словник української мови
платіж —
-тежу, ч. 1》 Виплата грошей як розрахунок за що-небудь придбане, використане і т. ін.; плата. Податкові платежі. Комунальні платежі — платежі юридичних осіб і громадян за користування комунальними послугами.
Великий тлумачний словник сучасної мови
платіж —
ПЛАТІ́Ж, тежу́, ч. 1. Виплата грошей як розрахунок за що-небудь придбане, використане і т. ін.; плата. [Храпко:] Я тобі, як скінчиться діло, щот [рахунок] дам: що на розходи пішло, а що лишок – на платіж повернеться (Панас Мирний); Податкові платежі.
Словник української мови у 20 томах
платіж —
ПЛА́ТА (розрахунок за виконану працю, за щось придбане, використане і т. ін.), РОЗПЛА́ТА, ПЛАТІ́Ж, ВИНАГОРО́ДА, ЦІНА́, ЗАПЛА́ТА розм., УТРИ́МАННЯ заст., ЖА́ЛУВАННЯ заст., МЗДА заст.
Словник синонімів української мови
платіж —
ПЛАТІ́Ж, тежу́, ч. 1. Виплата грошей як розрахунок за що-небудь придбане, використане і т. ін.; плата. Основною і первісною операцією банків є посередництво в платежах (Ленін, 27, 1972, 306); [Xрапко:] Я тобі, як скінчиться діло, щот [рахунок] дам...
Словник української мови в 11 томах
платіж —
Платіж, -жу м. платіжка, -ки, ж. Платежъ.
Словник української мови Грінченка