плохута

ПЛОХУ́ТА, и, ж., діал.

Несмілива людина.

– Плохута він у нас, а тут міські все такі бистрі – і пари йому між ними немає (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. плохута — див. бідний; слабодухий  Словник синонімів Вусика
2. плохута — -и, ч. і ж., діал. Несміла людина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. плохута — ПЛОХУ́ТА, и, ж., діал. Несміла людина. — Плохута він у нас, а тут міські все такі бистрі — і пари йому між ними немає (Мирний, IV, 1955, 37).  Словник української мови в 11 томах