плюскотати
ПЛЮСКОТА́ТИ, кочу́, ко́чеш і ПЛЮСКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок.
Підсил. до плю́скати.
Пробудилися рибки і плили та плюскотали до рожевого світла (І. Франко);
Вода то зникає, то знов плюскоче під ногами (О. Гончар);
Плюскотіли весла, тихо хлюпотілись хвилі об баркас (Ю. Збанацький);
Він прийшов з заводу, як завжди, довго плюскотів у ванній водою (П. Загребельний);
Уляна гуркала чавунами, плюскотіла водою (Григорій Тютюнник);
// безос.
Обідали [діти]. Здавалося, парив дощ: шуміло, плюскотіло, тріщали кістки, торохтіли миски (С. Васильченко).
Словник української мови (СУМ-20)