плюш
ПЛЮШ, у, ч.
Схожа на оксамит тканина з м'яким довгим негустим ворсом на лицьовому боці.
[Явдоха:] Коли б невістка привезла плюшу на кохточку [кофточку] (М. Кропивницький);
Бідно .. умебльований готелевий [готельний] покій. Ліжко, софа, оббита червоним плюшем (І. Франко);
“Пане Хмелинський, спустіть занавіси, щоб діти не заглядали крізь вікна”, – сказала панна Марія, скінчивши вбирати другу ялинку. Хмелинський позасував зразу тюлеві, а тоді й плюшеві довгі занавіски при високих вікнах, і обоє стали запалювати свічки (Б. Лепкий).
Словник української мови (СУМ-20)