плічко
ПЛІ́ЧКО́, а, с.
1. Зменш.-пестл. до плече́ 1.
Батько мовчки потис його тонке плічко, погладив по голівці (Л. Первомайський).
2. Стрічка або смужка тканини через плече в жіночому або дитячому платті без рукавів, у сорочці, ліфчику і т. ін.
Плічко сорочки сповзло на руку і оголило ніжну дівочу грудь (П. Колесник).
3. Окіст (лопатка).
Старі заходились коло плічка, а молоді пішли обідать в ресторан (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)