плічко
ПЛІ́ЧКО, а, с.
1. Зменш.-пестл. до плече́ 1.
Батько мовчки потис його тонке плічко, погладив по голівці (Перв., Невигадане життя, 1958, 141).
2. Стрічка або смужка тканини через плече в жіночому або дитячому платті без рукавів, у сорочці, ліфчику і т. ін.
Плічко сорочки сповзло на руку і оголило ніжну дівочу грудь (Кол., Терен.., 1959, 338).
3. Окіст (лопатка).
Старі заходились коло плічка, а молоді пішли обідать в ресторан (Н.-Лев., І, 1956, 601).
Словник української мови (СУМ-11)