побирати

ПОБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., що, діал.

Брати.

Думала, що тоді не мав би [чоловік] за що впиватися, бо всі доходи зі свого ґрунту вона сама побирає (Л. Мартович);

Я рішив, що не маю більш морального права побирати гроші за лекції, котрих я не даю (Г. Хоткевич);

Побирає [Аглая-Феліцітас], як і давно, науку музики в свого давнього вчителя (О. Кобилянська).

◇ (1) Побира́ти на сміх – те саме, що Бра́ти (підніма́ти) / взя́ти (підня́ти) на глум (на глу́зи, на сміх) (див. бра́ти).

Всі дивувалися єго [його] силі і боялися .. Робітники не побирали на сміх і не робили збитків (В. Стефаник).

Значення в інших словниках

1. побирати — побира́ти дієслово недоконаного виду брати діал.  Орфографічний словник української мови
2. побирати — -аю, -аєш, недок., перех., діал. Брати. Побирати на сміх.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. побирати — ПОБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех., діал. Брати. Думала, що тоді не мав би [чоловік] за що впиватися, бо всі доходи зі свого грунту вона сама побирає (Март., Тв.  Словник української мови в 11 томах
4. побирати — Побира́ти, -ра́ю, -єш гл. Брать. сум нас побирав. Насъ охватывала печаль. Вх. Зн. 50.  Словник української мови Грінченка