побирати

ПОБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех., діал. Брати.

Думала, що тоді не мав би [чоловік] за що впиватися, бо всі доходи зі свого грунту вона сама побирає (Март., Тв., 1954, 335);

Я рішив, що не маю більш морального права побирати гроші за лекції, котрих я не даю (Хотк., І, 1966, 148);

Побирає [Аглая-Феліцітас], як і давно, науку музики в свого давнього вчителя (Коб., III, 1956, 307).

◊ Побира́ти на сміх — те саме, що Бра́ти на сміх ( див. бра́ти).

Всі дивувалися єго [його] силі і боялися.. Робітники не побирали на сміх і не робили збитків (Стеф., І, 1949, 126);

Сум побира́є — те саме, що Сум бере́ ( див. сум).

— Земля дуднить, галуззя хрустить, рев, крик та писк по лісі, аж сум побирає (Фр., IV, 1950, 69).

Значення в інших словниках

1. побирати — побира́ти дієслово недоконаного виду брати діал.  Орфографічний словник української мови
2. побирати — -аю, -аєш, недок., перех., діал. Брати. Побирати на сміх.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. побирати — ПОБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., що, діал. Брати. Думала, що тоді не мав би [чоловік] за що впиватися, бо всі доходи зі свого ґрунту вона сама побирає (Л. Мартович); Я рішив, що не маю більш морального права побирати гроші за лекції, котрих я не даю (Г.  Словник української мови у 20 томах
4. побирати — Побира́ти, -ра́ю, -єш гл. Брать. сум нас побирав. Насъ охватывала печаль. Вх. Зн. 50.  Словник української мови Грінченка