побліднути
ПОБЛІ́ДНУТИ, ну, неш, док.
1. Стати блідим, блідішим.
Його губенята поблідли, очі витріщилися (І. Франко);
Федот поблід, міцно схопив Прокопа за руку (Григорій Тютюнник).
2. тільки 3 ос. Втратити яскравість забарвлення; потьмяніти, поблякнути.
[Олеся:] Пташки в саду вже не щебечуть, лист на дереві поблід (М. Кропивницький);
Вітер ущух, погасли привітнії зорі, поблідла блакить нічна (Дніпрова Чайка);
Сніг лежить золотими буграми, Білі зорі і місяць поблід (Т. Масенко).
3. тільки 3 ос., перен. Втратити яскравість, виразність.
Однак надія на панство [у Семена] трохи поблідла, а охота до вчиття й геть-то зменшилась (М. Коцюбинський);
Поблідли давні ідеали, Розвіялись чарівні сни! (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)