поборений
ПОБО́РЕНИЙ, ПОБО́РОТИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до поборо́ти.
Діялось це в тридцятих роках нашого [XIX] століття. Українське поспільство, поборене у класовій боротьбі, з ярмом панщизняної неволі на шиї, тягло свою долю з глухим ремством (М. Коцюбинський);
Мов змії, в'ються Тривожні, темні думи, но [але] по хвилі Щезають, волі силою твердою Поборені (І. Франко);
Десь-не-десь лежали на землі дерева-великани, підриті й поборені віком або й розколені громом (О. Кобилянська);
* Образно. Природі бач заздро, що діти землі Збагнули всі тайни, що крились у млі. В безсилому гніві покірно вона, Поборота розумом, чоло згина (П. Грабовський).
Словник української мови (СУМ-20)