поборений

ПОБО́РЕНИЙ, ПОБО́РОТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поборо́ти.

Діялось це в тридцятих роках нашого [XIX] століття. Українське поспільство, поборене у класовій боротьбі, з ярмом панщизняної неволі на шиї, тягло свою долю з глухим ремством (Коцюб., І, 1955, 334);

Мов змії, в’ються Тривожні, темні думи, но [але] по хвилі Щезають, волі силою твердою Поборені (Фр., XIII, 1954, 86);

Десь-не-десь лежали на землі дерева-великани, підриті й поборені віком або й розколені громом (Коб., І, 1956, 450);

*Образно. Природі бач заздро, що діти землі Збагнули всі тайни, що крились у млі. В безсилому гніві покірно вона, Поборота розумом, чоло згина (Граб., І, 1959, 314).

Значення в інших словниках

1. поборений — побо́рений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. поборений — поборотий, -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до побороти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поборений — Побо́рений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. поборений — ПОБО́РЕНИЙ, ПОБО́РОТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до поборо́ти. Діялось це в тридцятих роках нашого [XIX] століття. Українське поспільство, поборене у класовій боротьбі, з ярмом панщизняної неволі на шиї, тягло свою долю з глухим ремством (М.  Словник української мови у 20 томах