побріхувати

ПОБРІ́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., розм.

1. Брехати трохи або час від часу.

Якби її вчили брехать, то вона б і побріхувала (Номис);

З людьми й словечка не промовить [доня], а перед батьком розпускає язика, побріхує... Мачуха така й сяка, вино п'є, в корчмі гуляє (М. Коцюбинський);

На селі й так побріхують про його [Тиміша] залицяння (Б. Харчук).

2. Гавкати не дуже голосно або час від часу.

Тут і там сонно собаки побріхували (П. Козланюк).

Значення в інших словниках

1. побріхувати — побрі́хувати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. побріхувати — див. обманювати  Словник синонімів Вусика
3. побріхувати — -ую, -уєш, недок., розм. 1》 Брехати трохи або час від часу. 2》 Гавкати не дуже голосно або час від часу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. побріхувати — Побрі́хувати, -брі́хую, -брі́хуєш; побреха́ти, -брешу́, -бре́шеш, -шуть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. побріхувати — ПОБРІ́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. 1. Брехати трохи або час від часу. Якби її вчили брехать, то вона б і побріхувала (Номис, 1864, № 13060); З людьми й словечка не промовить [доня], а перед батьком розпускає язика, побріхує… Мачуха така й сяка...  Словник української мови в 11 томах
6. побріхувати — Побріхувати, -хую, -єш гл. Лгать, врать; привирать. Не побріхуй, — нічого сього не було. Конст. у. Він бреше, а ти побріхуєш. Ном. № 6941.  Словник української мови Грінченка