побутовець

ПОБУТО́ВЕЦЬ, вця, ч., розм.

1. Те саме, що побутопи́сець.

2. розм. Засуджений за побутовий злочин.

Саме через це вони й звуться указниками, становлячи собою якусь нову таборову породу людей, не схожу ні на побутовців – усяких злодюг, грабіжників і вбивць, ні на “ворогів народу” або контриків, засуджених за політичною 58-ю статтею Кримінального кодексу (Б. Антоненко-Давидович).

Значення в інших словниках

1. побутовець — побуто́вець іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. побутовець — -вця, ч., розм. Те саме, що побутописець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. побутовець — ПОБУТО́ВЕЦЬ, вця, ч., розм. Те саме, що побутопи́сець.  Словник української мови в 11 томах